Заходила в гості ностальгія… Художник Владислав Леонович

155


Заходила в гості ностальгія,
Розбудила радісну смуток.
У дитинство мене знову занурила,
В ту країну, куди я більше не повернуся.
Дитинство залишило нам у спадок
Воспоминанья про чудові дні.
У селі жити було цікаво,
А тепер ми сумуємо у містах.
Тут немає такого блакитного неба
І не побігати тут ,звичайно, босоніж,
І не було тоді смачніше хліба,
Підсмаженого просто над багаттям.
І нехай паркани раніше були кривуваті
На відміну від нинішніх суцільних глухих щитів,
Будинки , часом , були косоваты,
Але запах ішов тоді від пирогів.
Мабуть, усі ми родом із села,
І ностальгія з нами буде назавжди.
Мені не вистачає блакитного неба
І теплого свіжого молока.
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Пахне свіжими пиріжками.
Ароматом запашних трав!
Кішка лащиться під ногами,
Проявляючи свій веселий норов.
На ганочку простого будинку
тканий килимок ручної візерунок.
І колодязь з іржавим громом
бере відро в нагляд.
А водиця ллється дзвінко.
Холодить ,раптом додасть сил!
Тут я була ще дівчиськом-
Цей будинок був моїм життям…
Світ Лана Шнайдер
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Згадую село з дитинства,
Як ми спали на російській печі.
З ранку ми ліпили з тіста,
Пишні булочки і калачі.
Як на доїння корів ми ходили,
Пізніше разом сідали до столу.
Молоко розливаючи, жартували,
В город хто піде ранку
В городі чекала нас прополка
І полив насаджень в рядах.
Ну а вдома, чекала нас прибирання
І річка під туманом в кущах.
До обіду на річці купалися,
А потім всією ватагою додому.
Від Душі над собою сміялися,
Хто натягнув сандалик не свій.
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Сільські стежинки, трава під ногами…
Босоногу молодість згадав зараз!
Де ми всією дітворою, під місяцем, вечорами,
Тікали до річки від батьківських очей.
Розпалювали багаття, запікали картоплю…
З цибулею, сіллю, так жадібно поїдали її.
Безтурботне життя, ніжно співала гармошка…
Польова рапсодія – дитинство моє!
Так всю ніч, до світанку. І додому з півнями,
Поверталися під ранок, збиваючи росу.
Скільки разів ці стежки виміряв кроками
І довіку не забути мені лугів красу!
Де тумани сиві пливуть хмарами,
А в прибережних кущах так співають солов’ї!
Ну, якими ще описати мені словами,
Цю дитячу казку тепла і любові?
І склянку молока, що наллє мені бабуся,
Смак свіжого нектару – благе тепло!
І віжок уздовж спини перетягне дідусь…
Ну а якщо проспить – значить мені пощастило.
Пам’ятаю старий сарай, запах свіжого сіна
І осині гнізда на стику крокв…
Нічого мені не треба. Все це безцінне!
Я, у свої шістдесят, нічого не забув.
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Добре в селі влітку
Пахне сіном, молоком
Запах рознесеться вітром
Звуки стуку, молотком
Вранці півень кричить
Ранньою зорею
Стадо до випасу, поспішає
Дружною юрбою
Десь трактор загудів
Хтось косить траву
Всі мають свій уділ
Робочу ділянку
Було у нас велике господарство
Кролики, свині, кури
Часу не було, на нехлюйство
Знімуть, чотири шкури
З дитинства нас привчили до роботи
Шити, варити, управлятися
Час частенько бувало в турботах
З усім доводилося справлятися
Знати, город, не давав спокою
Тридцять целехоньких соток
Під сонцем палючої спеки
Час не радісних ноток
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Я пам’ятаю: жаркий лазні пар,
Смак молока парного, булочок,
Як на веранді влітку спав,
Крик півня і запах свинок.
Походи в ліс, і збір грибів,
Рибалку, карасів зі ставка,
Як я блукав серед лісів –
Ці моменти не забуду.
Я пам’ятаю: щі, млинці з печі
Гарячий сьорбав чай з блюдця,
Дивився як пара йде від гречки
І ластівчині гнізда в’ється,
Той солодкий запах сінокосу,
Уколи трав під одягом,
Грибів приємний запах носі,
Зберігаю ці моменти ніжно.
Максим Черков
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Заходила в гости ностальгия... Художник Леонович Владислав Живопись
Художник Владислав Миколайович Леонович пише свої картини маслом і пастеллю. А ще він більше двадцяти років пропрацював художником-оформлювачем. Мабуть, це все, що відомо про художника. Свої картини він виставляє, а про себе нічого розповідати не хоче. І це його право. А тому давайте перейдемо до робіт художника.
дякую