За десять років до «порнотьюба»

20

Пам’ятаю, був у нашому відеопрокаті один постійний клієнт, хлопець років сімнадцяти. По вихідних він зрання приходив, брав касету порнухи і повертав її в середньому через півгодини. Якщо фільм йому подобався, то касета поверталася хвилин через п’ятнадцять, якщо ж сюжет був не дуже, то пізніше. Як-то раз я дівчатам-колегам задумливо так кажу: «А руки-то він, мабуть, не миє, перш ніж касету назад нести». Дівчата придбали собі по парі гумових рукавичок і касети у нього з тих пір приймали тільки в цих засобах індивідуального захисту.

Ще кадри були якісь зальотні: година вибирали собі порнуху, таки визначилися з касетою, забрали і звалили. Прийшли через дві години назад: «Поміняйте на іншу безкоштовно». Дівчина запитує, з якою це, мовляв, радості — ви ж уже її подивилися? Відповідь був геніальний: «А нас не торкнуло!»

Але навіть звичайні, невигадливі споживачі порнострічок вважали своїм обов’язком обов’язково проінформувати нас і оточуючих, що вони беруть касету не собі, а одного, який приїхав в гості, чи знайомому.