Як ставляться до відставним майорам в Росії (5 фото)

247

Андрій Шитов — бойовий офіцер, який віддав службі 35 років свого життя. Після того, як він повернувся додому і пішов у запас, він раптово залишився без житла, прописки та пенсії. У підсумку, новоявлений бродяга влаштувався працювати могильником. Обов’язково читайте далі найцікавіші моменти життя майора у відставці Андрія Шитова.

Після 35 років військової кар’єри Андрій Шитов, «Генерал Шито-Крито», як люблячи його називали товариші по службі, залишився ні c чим. З квартири його виписав рідний батько, за заслужену пенсію довелося битися кілька років, а жити йому досі ніде. Колишній офіцер підробляє могильником і сторожем і радий єдиного ночівлі — вагончика на кладовищі.
Вагончик серед надгробків
«Я ні про що не шкодую», — втомлено каже ветеран, дивлячись на сумовитий пейзаж з надгробків через засніжене вікно вагончика. На вулиці сильні морози, вітер зрідка б’є по тонких стінках прямокутного будиночка. У двері шкребеться чорна кішка, Андрій неспішно встає з дивана і відкриває їй двері, потім сідає назад.
У приміщенні тепло і затишно, в повітрі витають клуби сигаретного диму. У дальньому кутку щось бубонить телевізор. Засвистів чайник. Сторож вирішив пообідати — роздрукувавши локшину швидкого приготування, він заливає вміст гарячою водою.
«Насправді тут не так погано. Дах над головою є, а це в наш час найголовніше. Чув, що кілька людей вночі вже замерзли на смерть. Кошмар, звичайно, але що поробиш? Люди вмирають — а у мене робота є», — зізнається Андрій.
Далека війна в Азії
Андрій Шитов народився в 1960 році в Вологді, але з малих років живе в Пермі. Після школи юнак пішов у пожежну частину. За доблесну службу він отримав іменний годинник. А далі — навчання у вищому військовому командно-інженерному училищі, служба в армії.

Як ставляться до відставним майорам в Росії (5 фото)

Волею долі під час перебудови офіцера занесло в Таджикистан, країну, в той час охоплену громадянською війною. Про це конфлікті колишній військовий, відводячи очі вбік, особливо не розповідає. Лише кілька слів — «спека, інфекції, смерть» — формують уявлення про тій обстановці.
«У той час я був дислокований при прокуратурі, і ми займалися досить неприємними речами. І вже перед тим, як виїжджати з країни, держрада вирішував, що з нами робити: дати медалі, грошову винагороду або зовсім вбити. Ось такі справи!» — сміється майор Шитов.
Бомж в погонах
У 2003 році Андрія Шитова, повернувся назад на батьківщину, призначили комендантом гарнізону Зоряного, військового містечка неподалік від Пермі. Жив кілька років у готелі. Потім частину перевели в Свердловську область, а майора відправили в запас. У Пермі батько Андрія несподівано виписала його з квартири. А пільг від держави він так і не отримав. Куди тепер йти бойового офіцера?
Скитанье по знімних квартирах, «шабашки» вантажником і сторожем в садівничому кооперативі — ледве-ледве вдавалося хоч якось нашкребти кілька сотень рублів на їжу.

Як ставляться до відставним майорам в Росії (5 фото)

Через кілька років Шитову потрібно було міняти паспорт, але у нього не було прописки і грошей, а немає житла — немає належної пенсії. Довелося йти в соціальну готель. Сусідство з знедоленими і бомжами не бентежило екс-військового — він знайшов там нових друзів, які запропонували йому роботу в похоронному бізнесі.
Могильник і сторож
Вже четвертий рік Андрій живе і працює на маленькому фургончику. У нього дві спеціальності — могильник і сторож за сумісництвом. Вранці — робота на виїздах, увечері — охорона території, а вночі — разом з бригадою на евакуації трупів. За словами Шитова, тут йому подобається з двох причин: ненормований графік і робота поза «нудного офісу».
«Ми отримуємо труну з тілом. Завантажуємо його в машину. Їдемо до родичів, а потім на кладовище. Фактично організовуємо самі похорони і супутні ритуали», — розповідає сторож-могильник.

Як ставляться до відставним майорам в Росії (5 фото)

Разом з майором працюють ще кілька людей. Вони знають про важке минуле екс-військового і завжди намагаються йому допомогти. Так, один з хлопців прописав у себе Шитова, щоб той отримував пенсію. Переоформивши стоси документів, ветеран, вже зовсім не сподіваючись на диво, почав отримувати гроші. Каже, не віриться, але життя стало налагоджуватися.
«Все одно нічого не дадуть»
Проте йти з похоронної справи «Батя» (таке прізвисько дали йому молоді колеги) не збирається. «Якщо нічого не буду робити, закисну і отупею», — говорить пермяк.
За квартиру батька Андрій боротися не збирається, так як не може пробачити йому цей вчинок. Та й чекати подарунок у вигляді житла від держави — теж справа невдячна. На пенсії, мовляв, все одно нічого не дадуть. На сьогоднішній день держава не може забезпечити житлом навіть діючих військових.
«По-товариськи дуже йому співчуваю і хочу допомогти. Згоден, бюрократизму і бездушшя у нас з лишком. У тому числі у військовому відомстві. Але адже і сам Андрій Віталійович своїм безтурботним ставленням до вирішення життєвих проблем сприяв виникненню такої ситуації», — підсумовує Ігор Головкін, начальник відділу Пермського крайового військкомату. Між іншим, старий друг «Генерала Шито-Крито».

Як ставляться до відставним майорам в Росії (5 фото)