Як навчили, так і суем

33

Працював консультантом в інтернет-кафе. Корпусу системників були модні, з литими лицьовими панелями, з ергономічними прорізами для дисководів. Останніх в системнику не було; навіщо взяли такі корпусу — загадка. Всі дисководи з міркувань антивірусної безпеки розташовувалися в операторів. Схема проста: даєш диск, отримуєш номерок і знаходиш файли в «мережевому оточенні».

Зрозуміло, оголошення на аркуші A4 поруч з кожною машиною, де детально описується, що, куди, як і навіщо, побачити нереально. Всі тикали свої диски і дискети в прорізи, а я бігав з викруткою напереваги, відгвинчуючи стінки корпусів одну за одною. Проблему вирішили елегантно: заклеїли прорізи з внутрішньої сторони скотчем. Міцно заклеїли — хрін просунеш. Не допомогло: пихтять, червоніють, але продавлюють. Заклеїли вже зовні — некрасиво, а що робити? Мені набридло бігати.

— Як ви взагалі примудрилися? — запитую я у красивою і дуже сильної дівчини. — Адже зовні написано: «Не вставляти».
— А раптом неправда?

Відкрив корпус і отетерів: в системнику валялося близько двадцяти дисків і дискет. Клієнти отклеивали попередження, закидали в надра комп’ютера дискету, мабуть, прагнули покликати на допомогу та заклеювали назад. Яке, а?