Я не хочу інакше

59

Я — один із тих, хто просить використовувати для зв’язку зі мною кілька засобів одразу. А знаєте чому? Тому що я отримую просто величезний потік інформації.

У мене два мобільних телефони: один — з номером країни, де я живу, інший — з тією, куди я їжджу у відрядження. Плюс номер, прив’язаний до Скайпу. Плюс, зрозуміло, домашній. Плюс дві адреси електронної пошти: робочий і особистий. Плюс кілька месенджерів, не прив’язаних ні телефону, ні до пошти.

Різним людям я даю різні контакти для зв’язку. Я не хочу, щоб по роботі мене турбували за моїм особистим стільниковому, бо такі дзвінки для мене будуть золотими (у нас за вхідні теж платить той, кому дзвонять, ага).

Я періодично відключаю ті або інші засоби зв’язку. Коли веду презентацію або сиджу на нараді, залишаю тільки ті, за якими зі мною можна зв’язатися в екстреній ситуації. Наприклад, якщо щось, не дай Бог, станеться з дитиною в школі.

Так от, якщо вам треба зі мною зв’язатися, то це ваша турбота, а не моя. Особливо якщо ви від мене хочете грошей. Вам дали контакти — проявіть винахідливість і наполегливість. Я не прийму вашу відмазку: «Ой, я вам дзвонив (а), писав (а), але ніхто не відповів». Значить, треба було подзвонити або написати ще раз, до тих пір, поки я не відповім. Вам за це платять гроші. Або залишайте свої контакти, і я вам передзвоню. Але вже вибачте, я не можу знати, коли це станеться.

Так, я хочу, щоб світ підлаштовувався під мене, бо в мене немає ні часу, ні ресурсів підлаштовуватися під кожного, кому я потрібен.

І не треба звинувачувати мене в невмінні організувати свій час. Якщо ви так подумали, то ви просто не зрозуміли суть прочитаного. Це відбувається не тому, що я по-іншому не можу. Просто я по-іншому не хочу, не бачу необхідності.

Задовбали!