Вінок, шана і уважуха

28

Як кажуть, от і виросло покоління… чого — підставте самі. Я теж, коли вчився в школі (та й пізніше), брав участь в олімпіадах і конкурсах. І, знаєте, мені і в голову не приходило грамоти за них якось монетизувати, взагалі отримувати якусь вигоду. Пишатися — це так. І зараз зберігаю.

Та що там олімпіади, конкурси. До сих пір пишаюся, що самостійно вивчив складний, але цікавий мову. Причому ніякої вигоди, крім моральної, я не збирався отримувати і не отримав: мова-то давно мертвий.

Пам’ятаєте, у Лема є роман «Повернення з зірок»? Роман глибокий, тому тільки один момент, який найбільше мене зачепив. Після певної процедури, знижує агресивність, суспільство розділилося на дві частини: дорослих, на кого процедура вже не діяла, і молодь, що піддалася процедурою. Вони частенько просто не розуміли один одного.

Так ось, у мене відчуття, що я живу саме в такому разделившемся світі. Тільки процедура, яку проробили над частиною населення — інша.

Є легенда (а може, і не легенда), що переможець Олімпійських ігор в Давній Греції не отримував нічого, крім лаврового вінка. І цього було досить.