Вези на фронт

104

Влаштувався адміном на роботу в клуб. Тепер відчуваю себе Хароном, що перевозять душі смертних через річку Стікс. Приходять з мовчазними особами, простягають папірці і чекають чогось.

— Вам куди?

Хлопець мовчить. Я роблю руками сигнальні жести. Нарешті бачу в очах вогник душі і проблиск розуму.

— Мені… Там, де стріляють.

Удар гонга, німе особа бідного мене.