У мене для вас подарунок, але я вам його не дам

41

Дістали мамині подарунки. Причому з самого дитинства. Мені 8 років. Сподобалася іграшка в магазині, та так сподобалася, що здалося, що помру, якщо не отримаю її. Взагалі я була вихована ніколи й нічого не просити, т. к. у моєї мами «можна випросити тільки ременя». Але тут просто не витримала:

— Мама, купи мені, будь ласка, цю іграшку!

— Це дуже дорога іграшка, я не можу її тобі просто так купити.

— А на день народження?

— Ну якщо будеш себе добре вести, то куплю. Це означає, що ти повинна закінчити чверть на одні п’ятірки, повністю взяти на себе прибирання квартири, миття посуду!

— Добре, я все зроблю!

— Дорога донечка, вітаю тебе з 9-річчям і оскільки ти була хорошою дівчинкою, закінчила чверть на одні п’ятірки і добре працювала вдома, як ми і домовлялися, дарую тобі дорогий подарунок!

— Але що це??? Це ж не іграшка, яку я хотіла!!!

— Так, це набагато краще! Це кришталева ваза! Вона дорожче твоєї іграшки. Навіщо тобі іграшка — вона скоро тобі набридне, і ти її забросишь! А це цінність, вона на віки! Тільки дурні батьки йдуть на поводу у дітей і дарують їм всяку погань, а я дарую тобі справжню річ! Це твоє придане, через 10 років всі женихи твої будуть! Куди руками лізеш, не чіпай, розіб’єш!!! Зараз поставимо в сервант, і будеш милуватися, скільки хочеш! Що значить — тобі не треба вазу? Ти просто ще дурна і нічого не розумієш. Ну що ти ревеш, пішли пити чай з тортиком! Що значить — не хочеш? Ось скотина невдячна зросла, для неї стараєшся, а вона сама не варто цієї вази, але знущається над матір’ю…

На наступні дні народження були сервізи, набори кришталевих келихів, позолочені ложки і виделки, які можна чіпати тільки мамі і то тільки коли у нас гості, килими в інші кімнати… А я дико заздрила однокласниці, яка зростала з бабусею і отримувала в подарунок альбом для малювання і коробку дешевих олівців. Зате це було для неї і вона цим могла користуватися.

Я виросла і поїхала від мами. Природно, забирати «подарунки» з собою мені навіть і в голову не прийшло. Втім, і мама не пропонувала забрати мені «мої» килими та кришталь. Якимось дивом мене взяли заміж без приданого. Коли я, будучи в гостях, жартома сказала їй, що все це «багатство» в серванті моє, отримала шквал обурення:

— З якого дива це твоє? Ти заробила? Ти навіть не уявляєш, яких зусиль мені коштувало добути це все «по блату»!!!

— Ти мені це все дарувала на дні народження!

— Ну все правильно. Це все буде саме твоїм. Але тільки після моєї смерті!

Природно, я не стала говорити мамі, куди полетять щербатий кришталь, облізлі ложки і з’їдені міллю килими після скорботної події (звичайно, у тому випадку, якщо я не піду раніше)…

— З днем народження, доню! А у мене для тебе подарунок, але привезти я тобі його не зможу, тому що він занадто важкий, приїжджай і забери!.. Дивись, який шикарний постер в склі з видами природи. Просто шик, правда? Що, зовсім в твою квартиру не вписується? Як шкода… І що ж робити? О, придумала! Давай я повішу його у себе, а ти будеш на нього милуватися у мене в гостях!

Мама, краще б ти взагалі просто купувала собі все, що хочеш, без «це тобі подарунок, після моєї смерті зможеш користуватися, і мені плювати, що тобі це не потрібно».