Труси, герої, пралі, міністри — все можна. Всі замінні!

53

Останнім часом я все частіше і частіше стало чути фразу «А хто, якщо не він?» Наші працівники, керівники, бізнесмени та інші чиновники свято вірять у те, що кожна людина ну просто обов’язково знаходиться на своєму місці, і впевнені, що робота йде настільки ефективно, що без нього ніяк не обійтися. І навіть думки не допускають про те, щоб хоча б спробувати щось змінити і почати працювати по-іншому.

На роботі на великому промисловому виробництві працював чоловік, якому вже за 70 і зрозуміло, що вже і зір, і слух, і сприйняття підкачують. І коли одного разу медична експертиза не допустила його до небезпечної роботи, всі почали волати, що він такий незамінний, що от якщо його зараз звільнити, то все встане, що прям взагалі виробництво можна буде закривати. У підпорядкуванні у цього мужика було двоє молодих хлопців. Чи треба говорити, що цей дід фактично сам не робив нічого, за нього все робили ці хлопці, а він просто нахабно привласнював результати їхніх праць. І коли директор не вдалося домовитися з лікарями і дідка все-таки звільнили, на його місце поставили одного з молодих і відразу ж підскочили показники продуктивності — хлопці вміють користуватися сучасними технологіями і грамотно оцінюють потреби в тих чи інших речах.

Ще один керівник відділу був моторошним склочником і виконував свою роботу виключно абияк. Він був єдиним, на кого за місяць прийшло близько сотні скарг від постачальників, від працівників та клієнтів. Але коли постало питання про неможливість продовження ним подальшої роботи, всі, включаючи директора, заволали, що він такий незамінний, його навчили, а прийде інший, який не знає специфіки і може бути ще гірше. В результаті, через якийсь час цей товариш звільнився сам. Знову ж таки, його замінив один з найбільш адекватних підлеглих, показники пішли вгору, і ніяких скарг. Директор схопився за голову: «Чому я не звільнив цього козла раніше?» А не ви, шановний директор, грудьми його відстоювали, кричачи, що він незамінний?

Ну, а чиновник в нашому окрузі, який на кожне поставлене йому питання жителями округу відповідав: «Ви самі винні»? При цьому відверто посилав жителів по матері, курив на робочому місці, не соромлячись, заявляв, що йому нічого не буде, тому що він чиновник. На його думку, тупі й неосвічені жителі не повинні втручатися зі своїми ідеями в роботу адміністрації — там сидять розумні люди, і вони краще знають, як і що робити. На всі скарги зверху була відповідь — у нього таке-то освіта, звання, нагороди, він шанована людина, де ми такого єдиного і неповторного знайдемо, і чого ви, мовляв, на нього зводить наклеп? Але ось інсульт, після якого довелося йому все-таки піти з адміністрації, і замість нього в той же крісло сів молодий спеціаліст. Перше що він зробив — провів зустріч з жителями, уважно вислухав їхні прохання і за досить короткий термін переробив всі документи на користь мешканців. І коли до нього приходиш на прийом, він уважно вислухає кожного, запише і зробить все можливе, щоб задовольнити прохання.

Так чому не можна було прислухатися до думки мешканців, клієнтів, постачальників і не провести кадрові перестановки до моменту, коли це зробить життя? І чому б не спробувати хоча б тимчасове відсторонення і не переконатися, що без цієї людини робота піде набагато краще і ефективніше. А якщо ні — завжди можна все повернути на місце і шукати нову заміну, планувати просування молоді по службі, обговорювати ідеї та пропозиції. Але ж це думати і діяти треба, це складно. Правда ж, набагато простіше повторювати мантру «а хто, якщо не він» і продовжувати переконувати себе і оточуючих в тому, що все йде нормально?