Старі пісні про неглавном

163

Схоже, мене задолбали святкування Нового року в колі сім’ї. Ні, з родиною проблем немає, нам добре разом, але є одна традиція, яка дістала вже до смерті: це новорічний «Блакитний вогник». Традиція стара, в’їдаються, такий же невід’ємний атрибут Нового року, як ялинка і гірлянди. Загалом, змусити себе відмовитися від перегляду нереально, але й дивитися неможливо! Особливо з урахуванням того, що зазвичай ми телевізійні передачі взагалі не дивимося.

Отже, на екрані маса якихось незрозумілих людей, у деяких з них вгадуються неабияк старі зірки вітчизняної естради, а інші нічим не відрізняються від натовпу в супермаркеті. Вони театрально радіють і розкланюється один з одним. Вони раптово змінюють одяг і зачіски — очевидно ж, що знімали не один день. Мало того, серед них в Новий рік є ті, хто вже пішов із життя, тобто знімали сильно-сильно заздалегідь.

Якісь літні клоуни несмішно жартують про санкції і політику, на рівні «нас всі не люблять, ну і добре!». Якісь співаки співають старі пісні, які ми чуємо кожен рік. Вони знову і знову вітають один одного зі святом, надто весело похитуючись в такт музиці, але я в це не вірю, люди так не роблять, навіть на дуже веселих корпоративах.

І коли нарешті всі заспівали по одному разу — все починається спочатку. А ми сидимо, дивимося і плюємо, але припинити це не можемо — це все одно що ялинку викинути з вікна.

Задолбали! Припускаю, що в наступний Новий рік телевізор вибухне з димом і феєрверком. Нічого, для відео і фільмів ми потім новий купимо.