Отримаєте, розпишіться

20

Мене не те що задовбали, швидше, сильно дивують люди, які обурюються, коли робиш те, що вони самі ж і просили.

Зняли на відпустку будиночок у селі. Господиня попросила написати їй по пошті за два тижні, нагадати. Рівно за два тижні до приїзду пишу, нагадую. У відповідь: «Взагалі-то, я собі поставила автонапоминалку, але раз вже ви написали…» Шановна, ви ж самі просили — ось, внизу листа, подивіться. Я сприйняв ваше прохання буквально, а як ще мав? Мені здається, це потрібно вам, а не мені: з того моменту, як я вам заплатив гроші, мене перестало хвилювати, як саме ви будете виконувати свої зобов’язання. Я міг би без усякого попередження з’явитися на порозі зданого будинку рівно в день і годину початку оренди — і при найменшій затримці влаштувати вам величезний скандал. Але я замість цього вчинив по-людськи, як ви і просили. А ви у відповідь ведете себе так, як ніби зовсім не пам’ятаєте своїх же власних слів.

І таких прикладів — не один і не два. Люди кажуть: «Подзвони, напиши, нагадай», а коли дзвониш, не пишеш, нагадуєш — ображаються, мовляв, чого це ти мене турбуєш, ще ж багато часу, та й взагалі, я все пам’ятаю. А навіщо ви тоді взагалі мене просили?

Поясніть мені, будь ласка, чому ви такі?