Оральне засіб

320

Задовбали люди, які починають кричати: «Я буду скаржитися!» — не розбираючись у ситуації.

Приклад. Міні-готель в центрі Пітера на двох поверхах в будинку житлового фонду. П’ять ранку. В готелі високий сезон, відповідно ціни підвищені. Ресепшн, хоч і цілодобовий, але всі в готелі знають, що вночі адміністратор може задрімати на пару годинок, оскільки працює добу. Відділ бронювання не працює, відповідно вночі адміністратор сам призначає ціни на номери в межах встановленої з вечора суми. О п’ятій ранку входить п’яний мужик і відбувається наступний діалог між ним та адміністратором.

— Здрастуйте, у вас є вільні номери на добу?

— Є. Номер три тисячі.

— А ось у вас ліфт не працює, ви не знизите ціну?

— Ні, на жаль, ми не можемо вам надати знижки.

— А я от з дівчиною-інвалідом приїхав, їй не піднятися…

— На жаль, ми не можемо нічого зробити.

І тут чоловік змінює тон

— Та що ж це за готель такий! Я буду скаржитися на вас в управління готелями! Треба було одразу в Радянську їхати! Поїду до них на вас скаржитися!

Мужик і не знає, що адміністрація ресепшна прекрасно в курсі, що єдине Управління готелями, хоч і Екшн сно знаходиться на Радянській, але не має до готелю, в якій відбувається Екшн ство, жодного відношення. І що готель, розташована в житловому фонді, ну ніяк не передбачає ліфт. Хочеш ліфт, за який буде відповідати готель, а не ЖКГ? Їдь в Маріотт або Хілтон і буде тобі щастя. І не психуй тільки тому, що тобі, такому прекрасному і єдиного не дали знижку в п’ять відсотків.

Дріб’язкові люди, готові удавиться за копійку, ви задовбали!