На війну – за жеребом: Олександр II зробив ставку на розумові якості солдатів

56


Військова повинність як визначена законом обов’язок для всіх громадян чоловічої статі нести армійську службу в Європі встановилася тільки в новітній час і то не скрізь. У Росії з ініціативою виступив Олександр II.
На войну – по жребию: Александр II сделал ставку на умственные качества солдат Война и мир
Імператор Олександр II Миколайович
До цього в Росії існувала рекрутська система набору. Вона була визначена указом Петра I «Про прийом на службу в солдати з всяких вільних людей», оприлюдненими в 1699 році. Термін «рекрут» з’явився в царських паперах 20 лютого 1705-го. Термін служби встановив сам Петро I: «Доки сили і здоров’я дозволять». Рекрутська система міцно закріпила становий принцип організації армії і надалі лише незначно змінювалась.
У 1861 році після звільнення селян, які становили основну масу рекрутів, військову службу замінили новою системою. Царський уряд вважав за потрібне висунути ідею всенародної захисту Вітчизни. Маніфест Олександра II від 1 (13) січня 1874 року в Росії оголошувалася загальна військова повинність.
«Заклику не підлягали єдиний син у батьків, єдиний годувальник у родині, а також молодший брат призовника, відбув або відбуває на службу»
Документ свідчив: «Сила держави не в одній чисельності війська, але переважно в моральних і розумових якостях, які досягли високого розвитку лише тоді, коли справу захисту Вітчизни стає спільною справою народу, коли всі, без розрізнення звань і станів, з’єднуються на це святе діло». Цей принцип непорушний і сьогодні, біда лише в тому, що є прагнуть, кажучи сучасною мовою, «відкосити» від святої справи.
Закон про загальнообов’язкової служби в армії був виданий у вигляді Статуту про всестанової військової повинності і підписаний одночасно з Маніфестом 13 січня 1874 року (Конституції тоді не було. – В. К.). Параграф перший статуту свідчив: «Захист Престолу і Вітчизни є священний обов’язок кожного російського підданого…» Таким чином, військова служба оголошувалася загальнообов’язкової, всестанової і особистої.
На войну – по жребию: Александр II сделал ставку на умственные качества солдат Война и мир
Військовий міністр Дмитро Мілютін
Проведення реформи випало на долю військового міністра Дмитра Мілютіна (1816-1912). Він доклав руку і до статуту, який передбачав і інші дійства, крім скасування рекрутського набору і скорочення термінів служби. За новим законом призову підлягали всі молоді люди чоловічої статі, які досягли 21 року. Уряд визначало необхідне число новобранців, і по долі брали рівно стільки. Зазвичай не більше 20-25 відсотків призовників. Хто-то і повинен сіяти хліб.
Заклику не підлягали єдиний син у батьків, єдиний годувальник у родині, а також молодший брат призовника, відбув або відбуває на службу. Від неї звільнялися священнослужителі, діячі науки і мистецтва, деякі народності. Статут містив і інші нюанси, наприклад добровольчество – інститут вольноопределяющихся та інше.
Взяті на службу числилися в Сухопутних військах 15 років (шість в строю і дев’ять в запасі), у флоті – 10 (сім і три відповідно). Для отримали початкову освіту дійсна служба скорочувалася до чотирьох років, які закінчили міську школу – до трьох, гімназію – до півтора, для випускників вищих навчальних закладів – до півроку. Але термін перебування в запасі зберігався. Армія завжди повинна мати резерв.
Закон про загальну військову повинність був більш ніж гуманним для свого часу, дозволив реорганізувати армію і забезпечити її боєготовність на роки вперед.
Ніяка контрактна (читай – наймана) армія неспроможна знищити цей принцип єдності армії та народу.
Вадим Кулінченко,
капітан 1-го рангу