Мистецтво, відірване від життя

37

Мене задолбали ставлення до сучасних бабусям.

Скоро моїй мамі виповнюється 53 роки. Вона — бабуся мого сина. І я захотіла знайти для неї гарне поздоровлення у віршах.

Полізла на тематичний сайт і почала матюкатися — абсолютно всі вірші для бабусь були присвячені тому, які вони печуть смачні пиріжки і які чудові в’яжуть рукавички. І відповідні ілюстрації: старезна сива бабця в оточенні дітей дошкільного віку, ті ж нещасні пиріжки і рукавички, і котик на печі.

Я не проти пічних котиків, але йолкін дрин! Автори, ви бачили нинішніх бабусь? Сорокарічна жінка, яка має онуків — цілком собі буденність. А в наш час в цьому віці і трохи старше багато жінок носять шорти, катаються на велосипедах, виходять заміж, роблять бізнес і кар’єру і так далі. Наприклад, моя матінка — кандидат наук, яка після роботи так бадьоро скаче на аеробіки, що багато молоді позаздрять, а останньою жінкою в нашій родині, що підходить під стереотип типовою бабусі, була МОЯ прабабуся.

І я уявляю собі мамине обличчя, якби я продекламувала їй вірш про бабуленьку.

У підсумку знайшла привітання просто для жінки, без зазначення віку і сімейного стану.

Друга історія. У підручнику сина з читання розповідь, як грубий хлопчик образив бабусю. І ось сидить вона, бідненька, у куточку, в’яже всі ті трикляті рукавички, і сльози котяться по морщинистому особі…

Я розумію, що в ті роки, коли ймовірно і писалася ця жахлива історія, бабуся першокласника саме так і виглядав. Але ці образи давно застаріли. Сучасна бабуся запросто могла б покарати грубіяна-онука, відібравши у нього планшет або відключивши вай-фай в квартирі. Ось тоді б історія заграла б іншими фарбами.

Ось і виходить дивна ситуація. У громадській свідомості думка, що жінка не зобов’язана в сорок з невеликим загорнутися в біле простирадло і повільно йти на кладовище, вже вкоренилася, а от творчість за цією думкою поки що не встигає.