Інформація про космосі, в яку важко повірити (8 фото)

42

Раджу вам дізнатися свіжі та цікаві подробиці про наукові відкриття і факти про космос. Далі багато цікавого.

Температура в космосі на орбіті Землі дорівнює +4°С

Якщо бути точним, то не на орбіті Землі, а на відстані від Сонця дорівнює відстані орбіти Землі. І для абсолютно чорного тіла, тобто такого, яке повністю поглине сонячні промені, нічого не відобразивши назад.

Вважається, що температура в космосі прагне до абсолютного нуля. По-перше, це не зовсім так, оскільки вся відома Всесвіт нагріта до 3, реліктовим випромінюванням. По-друге, поблизу від зірок температура підвищується. А ми живемо досить близько до Сонця. Сильна теплозахист потрібна скафандрам і космічним кораблям тому, що вони входять в тінь Землі, і наше світило вже не може їх зігрівати до зазначеного +4°С. В тіні температура може опускатися до -160° С, наприклад вночі на Місяці. Це холодно, але до абсолютного нуля ще далеко.

Ось, для прикладу, свідчення бортового термометра супутника TechEdSat, який обертався на низькій навколоземній орбіті:

Інформація про космосі, в яку важко повірити (8 фото)

На нього впливала ще й земна атмосфера, але в цілому графік демонструє не ті жахливі умови, які прийнято подавати в космосі.

На Венері місцями йде свинцевий сніг

Інформація про космосі, в яку важко повірити (8 фото)

Це, напевно, самий вражаючий факт про космос, який я дізнався не так давно. Умови на Венері настільки відрізняються від всього, що ми могли б уявити, що венериане спокійно могли б літати в земне пекло, щоб відпочити в м’якому кліматі і комфортних умовах. Тому, як би не здавалася фантастичною фраза «свинцевий сніг», для Венери — це реальність.

Завдяки радару американського зонда Magellan початку 90-х, вчені виявили на вершинах венеріанських гір якесь покриття, що володіє високою відбивною здатністю в радіодіапазоні. Спочатку передбачалося кілька версій: наслідок ерозії, відкладення залізовмісних матеріалів і т. п. Пізніше, після декількох експериментів на Землі, прийшли до висновку, що це самий натуральний металевий сніг, що складається з сульфідів вісмуту і свинцю. В газоподібному стані вони викидаються в атмосферу планети під час вивержень вулканів. Потім термодинамічні умови на висоті 2600 м сприяють конденсації з’єднань і випадання на височинах.

У Сонячній системі 13 планет… або більше

Інформація про космосі, в яку важко повірити (8 фото)

Коли Плутон розжалували з планет, правилом хорошого тону стало знання, що в Сонячній системі вісім планет. Правда, при цьому ж, ввели нову категорію небесних тіл — карликові планети. Це «недопланеты», які мають округлу (або близьку до неї) форму, не є нічиїми супутниками, але, при цьому не можуть очистити власну орбіту від менш масивних конкурентів. Сьогодні вважається, що таких планет п’ять: Церера, Плутон, Ханумеа, Еріда і Макемаке. Найближча до нас — Церера. Через рік ми дізнаємося про неї набагато більше, ніж зараз, завдяки зонда Dawn. Поки знаємо тільки, що вона покрита льодом і з двох точок на поверхні у неї випаровується вода зі швидкістю 6 літрів в секунду. Про Плутоні теж дізнаємося в наступному році, завдяки станції New Horizons. Взагалі, як 2014 рік в космонавтиці стане роком комет, 2015 рік обіцяє стати роком карликових планет.

Інші карликові планети знаходяться за Плутоном, і які-небудь подробиці про них ми дізнаємося не скоро. Буквально на днях знайшли ще одного кандидата, правда офіційно його в список карликових планет не включили, так само як і його сусідку Седну. Але не виключено, що знайдуть ще, кілька великих карликів, тому число планет у Сонячній системі ще зросте.

Телескоп Hubble — не самий потужний

Інформація про космосі, в яку важко повірити (8 фото)

Завдяки колосальному обсягом знімків і вражаючим відкриттям, зробленим телескопом Hubble, у багатьох існує уявлення, що цей телескоп володіє самим високим дозволом і здатний побачити такі деталі, які не побачити з Землі. Якийсь час так і було: незважаючи на те, що на Землі можна зібрати великі дзеркала на телескопах, істотне спотворення зображення вносить атмосфера. Тому навіть «скромне» за земними мірками дзеркало діаметром 2,4 метра в космосі, дозволяє досягти вражаючих результатів.

Однак, за роки, що минули з моменту запуску Hubble і земна астрономія не стояла на місці, було відпрацьовано кілька технологій, що дозволяють, якщо не повністю позбавитися від спотворює дії повітря, то істотно знизити його вплив. Сьогодні саме вражаюче дозвіл здатний дати Very Large Telescope Європейської Південної обсерваторії в Чилі. В режимі оптичного інтерферометра, коли разом працюють чотири основних і чотири допоміжних телескопа, можливо досягти роздільної здатності перевищує можливості Hubble приблизно в п’ятдесят разів.

Інформація про космосі, в яку важко повірити (8 фото)

Приміром, якщо Hubble дає дозвіл на Місяці близько 100 метрів на піксель (привіт всім, хто думає, що так можна розглянути посадочні апарати Apollo), то VLT може розрізнити деталі до 2 метрів. Тобто в його вирішенні американські апарати, що спускаються або наші місяцеходи виглядали б як 1-2 пікселя (але дивитися не будуть через надзвичайно високу вартість робочого часу).

Пара телескопів обсерваторії Keck, в режимі інтерферометра, здатні перевищити дозвіл Hubble в десять разів. Навіть окремо, кожен з десятиметрових телескопів Keck, використовуючи технологію адаптивної оптики, здатні перевершити Hubble приймемо в два рази. Для прикладу фото Урану:

Інформація про космосі, в яку важко повірити (8 фото)

Втім Hubble без роботи не залишається, небо велике, а широта охоплення камери космічного телескопа перевищує наземні можливості.

Ведмеді в Росії зустрічаються у 19 разів частіше ніж астероїдів у Головному астероїдному поясі

Інформація про космосі, в яку важко повірити (8 фото)

Американський науково популярний сайт призводить, а Комп’ютерра переводить цікаві розрахунки, які показують, що подорож в поясі астероїдів не так небезпечно, як уявлялося Джорджу Лукасу. Якщо всі астероїди крупніше 1 метра розташувати на площині, дорівнює площі Головного астероїдного поясу то вийде, що одна каменюка припадає приблизно на 3200 квадратних кілометрів. 100 тис. ведмедів Росії повинні розподілятися по штуці на кожні 170 квадратних кілометрів території. Зрозуміло і астероїди і ведмеді намагаються триматися ближче до себеподобным і оскверняють чисту математику своїм нерівномірним розподілом, але заради свята такими дрібницями можна знехтувати.

Звідси