Фактор Макса

126

Задалбывают продавці-сноби. Я не комплексую, але їй-же-їй, неприємно, коли на тебе дивляться зверхньо і цідять слова крізь зуби, коли ти відмовляєшся купити ось цю блузку, а хочеш он ту, яка в три рази дешевше. Так, мені хочеться саме цей фасон, а мережива мені даром не здалися. А якщо навіть головний мій мотив — низька ціна, що цього ганебного?

Іноді доходить до анекдотичних ситуацій. Я ношу контактні лінзи. Зазвичай купую і лінзи, і всі аксесуари в магазині, де у мене знижка, але іноді лінь спеціально туди ходити, коли по дорозі попадається оптика. В одній такій, недалеко від будинку, одна ситуація повторилася три рази.

— Здрастуйте, у вас є розчин для лінз «Максима»?
— (зневажливо) Ми вітчизняними не торгуємо.
— Дівчина, взагалі-то «Максима» — це Великобританія.
— Так? — тон злегка знижується. — Але у нас такого немає. Візьміть ось…
— Спасибі, всього доброго.

Другий раз історія повторилася через декілька місяців практично дослівно — і дівчину я дізналася. В третій раз я почала просто іржати.

Як не прикро за державу, презирство до вітчизняного виробництва я ще можу зрозуміти. Але от цікаво, з чого в неї так застрягла в голові, що наша фірма? Слово схоже на російське, чи що? Чесно кажучи, дуже відома фірма (як її може не знати людина, яка вже не перший рік працює в цій сфері?), і я сподіваюся, що «Максиму» закуплять — близько буде ходити.