Дітки і бідки

48

Задолбали мене ставлення до дітей у транспорті.

Нещодавно натрапила на історію жінки, яка їхала з дочкою в автобусі і їм місце не поступилися, на одному з поворотів дитина впала.

Висновок дитини: я теж нікому не буду поступатися місце, коли виросту.

Тут у мене виникло кілька питань:

— Якогось овоча батько не навчив дитину триматися за поручні?

— Чому батько не страхував дитини?

Окреме питання про фразі дитини, явно схваленої батьком.

У мене троє дітей, вони привчені стояти в транспорті, міцно триматися за поручні і молодшого ми з чоловіком страхуємо, бо поки не може утриматися при різкому русі транспорту.

Сини знають, що місця для інвалідів, літніх, вагітних та для тих, хто їде з дітьми, помещающимися на колінах (про що наочно розповідає картинка на склі).

Так якого дідька треба поступатися місцем десятирічній дівчинці, яка цілком собі спокійно стоїть на своїх двох? Бабуся, яка саджає свого онука років дванадцяти, а сама стоїть? Потім вона буде обурюватися, що одне хамье навколо, і ніхто місця літній жінці не поступиться!

Діти не їдуть з важкої роботи, він спали вночі, сиділи за партою і не особливо напружувалися фізично.

Так чому ми повинні садити своїх дітей (від 6-ти до 13-та (!) років, а не немовлят), щоб чергова бабулька не дивилася на нас косо, що ми нелюди і діточок мучимо? Наші «діточки» не інваліди, не літні і не вагітні, так якого хрена вони повинні сидіти? Якщо щось і трапиться, то мене не напружить піЕкшн ти до когось і попросити поступитися місцем, пояснивши причину. І нам поступляться.