Чоловік повернувся з риболовлі

109


Ранній ранок, годин шість або сім. У вхідні двері лунає страшний стук. Потім стукіт трансформується в різкий і довгий дзвінок, а потім дзвінок знову трансформується в стукіт.
— Клава, це я! Відкривай!
Заспана жінка злякано відкриває двері. На порозі — чоловік в болотних чоботях, камуфляжному костюмі, з рюкзаком і вудками. Не поцілувавши дружину і навіть не роззуваючись, він забігає прямо в кімнату. Перериває там все. Йде в комору, і там піднімає весь вміст. Йде в вітальню. У вітальні прискіпливо оглядає шафи, вилазить навіть за вікно.
Дружина обережно підходить до чоловіка.
— Вася, та нікого немає в мене, крім тебе.
— Так тьху ти! Не в цьому справа. Коробку з мотилем ніяк знайти не можу.
— А як він виглядає?
— Черв’яки червоні.
— А… так це… я їх викинула. Думала, у кота глисти завелися.
Чоловік тяжко сідає на стілець. Не кліпаючи, дивиться на дружину.
— Клава, молись! Якщо в спальні, в шафі не знайду, з ким випити — вб’ю.