Бери, біжи, не думай

49

Кажуть, що чоловік віддасть два рубля за річ, яка коштує рубль, якщо річ йому дуже потрібна, а жінка купить за рубль річ, яка коштує два рубля, навіть якщо та їй не потрібна. Але є жінки, яким недостатньо купити тільки собі — їм треба «ощасливити» всіх оточуючих.

Бабуся телефонує:

— Ой, я на ринку, тут такі яблука шикарні, всього за N рублів! Давай я тобі теж візьму.

— Не треба, у мене є яблука.

— Ну гаразд…

На наступний день привозить чотири кілограми. «Ну адже хороші, дешеві, як не купити!» Що я з ними буду робити в таких обсягах? Пироги, варення, компоти, звичайно. Зайнятися мені більше нічим, блін, але не ганяти ж її ще раз з сумками…

Подруга приходить в гості, радісно розповідає, як купила на розпродажі відмінні брючки, і раптом починає ритися в сумці.

— Ось я тобі теж взяла. Адже це твій розмір? Дивись, які кльові, і всього за N рублів. Міряй давай.

Розмір, звичайно, мій. Ми дуже давно знайомі, щоб знати і це теж, але от фасон… Брюки-банани, які на андрогінну зовнішності подрузі створюють хоча б подобу жіночої фігури, на мені, з моїми широкими стегнами, створюють враження величезної дупи і зовсім незручно сидять. І подруга навіть погоджується, що виглядає не дуже. Але ж за такі гроші вона не могла не купити!

На роботі колеги замовляють піцу в піцерії акція «Замов на N рублів, отримай що там у подарунок». Мені радісно повідомляють, що на мене теж замовили, щоб в акцію потрапити, і з мене M рублів. Я вас просила? Мене не приваблює ні один варіант із замовлених як мінімум тому, що я не люблю гриби, а вони є у всій замовленої піци. І в мене є з собою свій обід. І грошей я вам не віддам, інакше ви зробите так ще раз. Ідіть запропонуйте ще кому-небудь.

І начебто я не схожа на малахольную, яка не може сама собі купити їжу, одяг і все інше. Але в ситуації «Ой, я тобі тут купила…» потрапляю регулярно. Що-небудь придатне купують дай бог один раз з десяти, а то і рідше.