Аншлаг? А якщо знайду?

24

Я квитковий касир з історії «Поїзд прямує до станції „Театральна». Все ще працюю, як працювала. Не набридло. Не задовбали до тієї міри, що «на роботу, як на плаху». Але обраними поділитися моментами все-таки захотілося.

— У мене замовлення!

— Назвіть номер замовлення, будь ласка.

— Іванов! («Анна Павлівна!»; «З айфона замовляв!»)

— Дві тисячі сто рублів, будь ласка.

— Чому дві сто?! Ви ж без сервісного збору продаєте!

Сума замовлення — дві тисячі сто, ми справді продаємо без сервісного. Пояснити, що це — вартість квитка, що якби збір (в даному випадку, як вважав клієнт, з двох тисяч), він дорівнював би двісті рублів, демонструвати клієнтові ціну квитка, на квитку ж і зазначену, марно. Розплатився п’ятитисячний, здачу взяв двома пальцями, пішов, ледь не сплюнувши.

— А що у вас є? (Був навіть варіант «Є че?», коли люди абсолютно щиро мали на увазі культурні заходи.)

— Театр, шоу, концерт, екскурсія, музей, дитячу виставу, спорт? (В базі більше двох тисяч заходів до листопада включно.)

— Ну звідки я знаю! На завтра!

Перерахування всіх заходів «на завтра» займає, як правило, не менше десяти хвилин і тягне за собою величезну чергу. Відсоток таких питаючих, які щось після перерахування та пояснень купили, мінімальний.

— Дівчина, що мене з хати вигнали вотпрямщас, я хочу розслабитися, дайте мені що-небудь!..

Продала квиток на театральну постановку через годину. Поспівчувала. Після відходу клієнта подумки похвалила себе: не відповіла, що пиво-горілка в іншому місці, хоча язик свербів.

— Куди це я потрапив?.. А, квитки можна придбати? А дайте два! Ну, по%#й мені куди, ось ті п’ять тищ, давай на них че хочеш!

Дала. На рок-концерт. Великий був спокуса «дати» на концерт інструментальної музики, але я пошкодувала інших глядачів.

Спускаюся з туалету. Одночасно в концертний зал, де моя точка, входить покупець.

— А де каса?!

Те, що каса — це каса, що на ній написано в трьох місцях, і далеко від дверей йти зовсім не треба.

Заздалегідь електронно оплачені замовлення — це взагалі пісня. На нашому сайті у двох місцях написано: якщо ти сам забираєш квитки, які оплатив, неси з собою паспорт. Якщо за тебе забирають — пиши довіреність. Ми не знаємо в обличчя ні тебе, ні твоїх дружину, друзів, тестя і спеціально навченого папужку. Ми ніколи не можемо гарантувати, що саме ти сплатив цей свій замовлення, до пред’явлення тобою документа, що посвідчує особу, або до пред’явлення дружиною або папужкою копії цього твого документа і довіреності з твоєї підписом. Ми не можемо віддати вже оплачені квитки без документів — бували такі випадки, коли квитки віддавалися, а потім на всіх учасників ситуації абсолютно справедливо гнав віз клієнт, яким не дісталися квитки: не тій людині їх віддали. Інформація є на сайті, надсилається в листі з номером замовлення, повідомляється клієнту співробітники колл-центру, якщо він дзвонить і уточнює… Толку — мало. За півроку роботи у мене було всього шість осіб, які читали/слухали ці правила. Скільки криків починається, коли я відмовляюся видавати квитки без документів — не передати.

Те, що номери замовлень плутають з пін-кодами, а знайти замовлення в базі я можу тільки за номером (м’яко кажучи, долбанутая система, самі з колегами страждаємо, але чогось домогтися неможливо), і згадки не варто.

Плутають з іншого касою, в сусідній будівлі розташованій. Плутають з музеєм, розташованим двері в двері — треба всього лише пройти по вулиці два кроки від входу до нас. Долбятся у двері будки, коли віконечко, через яке, власне, і спілкуємося, нарозхрист. Багато чого буває, так.

Але хорошого в цій роботі в рази більше. Ні, правда.

Клієнти, ввічливі до зубів.

Клієнти, сходу зачитывающие номер замовлення, ні з чим його не плутаючи.

Клієнти, які бажають доброго дня.

Клієнти, роблять компліменти, поздравляющие з святами, пару разів мені навіть квіти дарували і частували цукерками.

Клієнти, які з розумінням відносяться до регулярних зависань бази, без якої квитки не продаси, згодні чекати стільки, скільки підтримки потрібно часу, щоб все виправити.

Клієнти, які чітко знають, скільки їм, чого, куди і коли.

Усміхнені. Благодарящие. Щиро бажають доброго дня.

Спасибі вам, люди! А решта — не-а, не задовбали. Веселі.