А мотузку самим приносити або профспілка виділить?

106

Мене не стільки задолбали закручування гайок державою, скільки те, що ми самі з радістю ці крутимо гайки. Причому в тих місцях, де їх наявність ще три-п’ять років тому здавалося повним абсурдом.

Ось наприклад, пам’ятаєте, як всіх обурила і розбурхала ідея ввести загальноросійський дрес-код? Яким самодурством керівництва сприймалися тоді ж ще нечисленні звільнення вчителів за «негідний» зовнішній вигляд за межами школи і за пляжні фотографії, потрапили в інтернет? Але ось минуло п’ять років, і думка, що в шортах в місті можна ходити і що за шорти в місті треба штрафувати стало переважаючим. Звільнення вчителів, помічених у неробочий час в купальнику або спідниці вище коліна, вже домагаються не самодури-директора, а батьки учнів.

А особливо показовим для мене є інститут, де я працюю. Тут зроду не було ніякого дрес-коду і рядові співробітники одягали костюми тільки на урочисті заходи типу захисту дисертації. А потім поступово, без усяких на те керівних вказівок, всі стали ходити по дрес-коду, який ніхто не встановлював. А мені стали регулярно робити зауваження за «неуставную» зачіску. Не начальство, а рядові співробітники. А адже зовсім недавно ще ніхто не робив круглих очей, коли наш завлаб у літню спеку приходив в квітчастих шортах і такий же футболці. Тому що в подібному вигляді ходило пів-інституту, особливо молодь.

І якщо б тільки дрес-код. Зрештою, наплювати на думку інших, коли від нього нічого, по суті, не залежить — нескладно. Зрештою, при крайній необхідності можна і одягнути костюм. А засмучує те, що все більше в нашому суспільстві наростають не якісь політичні несвободи що йдуть зверху, а самоцензура і самообмеження, а разом з ними і взаимоцензура і взаимоограничение: на заняття і захоплення, на висловлювання і судження, на спосіб життя і способи самовираження.