Скандинавські фіорди (20 фото + текст)

5

Теплохід повертає в вузьке двухсотметровое горло затоки, і несподівано дзвінка, майже урочиста тиша оточує мандрівника. Позаду залишається шум хвиль вічно бурхливого Норвезького моря, і судно, що пливе крізь химерну ясність білої північної ночі за заснулою воді, оточують лише кілометрові прямовисні стіни берегів і спокійна гладь затоки. Тільки крики чайок та зрідка виникає шум водоспадів, срывающихся з похмурих скель, що порушують величавий спокій.

Відчуття неправдоподібності, якоюсь казковою нереальності охоплює людину, година за годиною пливе за такий «морський річці» між сірими бастіонами скель, лише подекуди переміжними вузькими зеленими долинами. І мимоволі замислюєшся про те, що за сили природи зуміли створити біля узбережжя Норвегії цей дивовижний край — край льодовиків і водоспадів, гранітних острівців, заток і проток, рівного якому по красі і величі немає більше ніде на Землі.

Західну частину найбільшого в Європі Скандинавського півострова займають суворі і скелясті Скандинавські гори, що протягнулися майже на 1700 кілометрів від протоки Скагеррак до самої північної краю цієї частини світу — мису Нордкап. Про їх крутизні і важкодоступність говорить вже той факт, що на двухсоткилометровом ділянці залізниці Осло — Берген налічується 178 тунелів. Ось що таке гори Скандинавії! Підносяться над водами Норвезького моря на 1500-2400 метрів, вони складаються з безлічі плоскогір’їв і хребтів, розділених вузькими, глибокими і звивистими затоками — фіордами.

На карті їх звиваються блакитні смуги виглядають сотнями довгих морських мов, одночасно лизнувших берег Норвегії. Утворилися фіорди в давні часи, коли всю Скандинавію займав величезний льодовик. В його крайових частинах могутні крижані потоки проточується і поглиблювали давні річкові долини, спускаючись прямо в море і відправляючи в плавання по ньому білосніжні флотилії айсбергів.

Пізніше, коли льодовик відступив, а рівень моря підвищився, морські води заповнили ущелини, створені льодом, утворивши одне з найкрасивіших узбереж світу — область Великих Північних Фіордів. Подібні затоки існують і в інших районах миру — у Новій Зеландії і Гренландії, на півдні Чилі, на Шпіцбергені і на Новій Землі. Дуже нагадують фіорди своїм виглядом і гірські озера на суворому плато Путорана в Сибіру, недалеко від міста Норильська. Але норвезькі фіорди з їх стрімкими, що здіймаються на 600-900 метрів берегами, спускаються по ущелинах потоками льодовиків і зеленими шапками ялинників на плоских вершинах гір, буквально зачаровують мандрівника своєю суворою красою.

Самий довгий і глибокий з них — Согне-фьорд — врізається в узбережжі на 220 кілометрів при ширині всього в 3-6 кілометрів. Ця справжня «морська річка» вражає і своєю глибиною, досягає 1244 метрів! В глибині півострова Согне-фіорд ділиться на кілька ветей, одна з яких, найпівнічніша, починається біля підніжжя неживого кам’янистого плоскогір’я Юстельдабре. Покриває його льодовик — найбільший у Європі — займає площу майже в 900 квадратних кілометрів. Товщина льодовика в центрі перевищує 300 метрів, а по краях довгі крижані мови сповзають вниз по ущелинах і дають початок численним струмкам і річкам.

Посередині льодовика знаходиться єдине в своєму роді озеро Дуэн, заповнює глибоку западину між крижаними берегами. За його синій гладі ходять туристичні теплоходи, які завбачливо тримаються подалі від крижаних нагромаджень по берегах озера. Деколи солідний шматок крижаного потоку обривається і ковзає по схилу вниз, гуркотом і сплеском порушуючи спокій озера і наповнюючи околиці гулом і гуркотом луни. Туристи, що розташувалися на палубах суден, годинами милуються величним видовищем крутих скелястих берегів, з висоти яких прямо в море зриваються пінні струменя водоспадів.

Тут зосереджені всі найвищі водоспади Європи, що перевершують своєю міццю і фантастичним малюнком струменів прославлені водоспади Альп і Піренеїв. Найвищий з них — Утигард — падає з висоти 610 метрів. Це четвертий за висотою водоспад світу після Анхеля у Венесуелі (1054 метра), Тугелы в ПАР (933 метра) і Йосемітського в США (727 метрів). Трохи поступаються Утигарду і його сусіди: Кілі (561 метр), Мардальфосс (297 метрів), Рьюканфосс (271 метр) та Веттифосс (260 метрів). Ще принаймні десяток водних потоків мають висоту падіння більше ста метрів.

Особливо славиться красою своїх водоспадів Хардангер-фіорд — південний сусід Согне-фьорда. Тут їх аж три: багатоструменевий Сім Сестер, потужний Наречений і ллється вниз широким пінистим віялом Фата Нареченої. У стародавньому скандинавському переказі розповідається про сім сестер-красунь, до яких прийшов свататися сильний і сміливий воїн-вікінг. Сестри запропонували йому вибрати будь-яку з них і прийти завтра з фатою для своєї обраниці. Юнак-воїн придбав фату і вже збирався йти за нареченою, але в останню мить зупинився, не знаючи, яку ж із семи красунь йому вибрати. Так і він не зрушив з місця, так і не дочекалися його красуні-сестри, так і залишилася висіти на скелі новенька весільна фата. І навіки застигли всі вони біля берега фьорда у вигляді трьох прекрасних водоспадів. І донині ллються з високої скелі в море сім ніжних струменів — сім сестер. А навпроти, на іншій стороні фіорду, красується могутній наречений, і неподалік від нього легким серпанковий мереживом струмує фата нареченої.

У багатьох фіордах сонце в ясну погоду сяє в бризках водоспадів яскравими веселками, і теплоходи проходять прямо під цими семицветными мостами. А подекуди невеликі катери з туристами можуть проплисти безпосередньо між прямовисною скелею і галасливої дугою водоспаду.

З борту літака норвезьке узбережжя здається кам’яним мереживом, зітканим із сотень і тисяч острівців, мисів, бухт, фіордів, мілин і скель. Однак при всій своїй мальовничості воно залишається небезпечним для численних рибальських суден, що промишляють в цих водах. Острови, правда, захищають кораблі від штормових хвиль, але у вузьких протоках підстерігають моряків підступні течії і підводні скелі.

Всі пам’ятають, напевно, описаний у фіналі роману Жуля Верна «20 тисяч льє під водою» жахливий морський вир Мальстрем. Він утворюється в одному з проток Вест-фіорду у Лофотенських островів, коли протягом Маскестром (одна з гілок Гольфстріму) стикається тут із йде назустріч приливної хвилею. Не раз і не два гинули в безодні Мальстрема кораблі, і моторошні розповіді бувалих моряків зробили його своєрідним символом всепожірающее морської безодні.

Висота припливів біля берегів Норвегії досягає чотирьох метрів. Тому перед вузькими входами в багато фіорди (які до того ж зазвичай мають підводний скельний поріг, ще більш ускладнює прохід води всередину затоки) виникає значний перепад рівнів води. У деяких фіордах можна завдяки цьому спостерігати справжні «морські водоспади».

Спускаються з гір льодовики, як правило, не досягають берегової риси фіордів. Триває ось уже 200 років період потепління клімату викликав отступание крижаних мов, від яких залишилися в прибережних частинах долин лише гряди моренних валунів. Лише на самій півночі країни льодовик Тальвик спускається до самого берега Иекель-фіорду. Це єдине місце на материку Євразії, де можна побачити, як сповзають у воду крижані поля відламуються хвилями і пливуть у відкрите море. Часом, в тиху погоду, язик льодовика йде під воду і вже там переламується, так що айсберги спливають на поверхню з глибини, лякаючи пропливають тюленів.

Різноманітність і химерний вигляд скель на островах і мисах області фіордів породили безліч легенд і поетичних імен окремих островів і гір. Так, вузька і висока скеля біля узбережжя Вест-фіорду носить назву Стовен («Посох велетня»), інша, Гестманден («Плащ подорожнього»), справді нагадує вершника, закутаного в плащ і скаче кудись крізь негоду.

Але найвідоміший, мабуть, острів в Норвегії — це Торгаттен. Він являє собою величезний стрімчак висотою 240 метрів, прорізаний приблизно на половину своєї висоти природним наскрізним тунелем-гротом довжиною 270 метрів. Висота входу в грот з південно-заходу становить 66 метрів, а з північного сходу — 36 метрів.

Допитливі туристи, які зуміли піднятися на скелю, можуть милуватися з цього тунелю, неначе через велику підзорну трубу, панорамою моря з його островами, скелями і пливуть кораблями. Згідно з давньою легендою, отвір в скелі було пробите стрілою велетня, фігура якого, перетворилася на скелю, ввдна на березі в декількох кілометрах від острова.

Взагалі, прибережні острови складають істотну частину країни фіордів, доповнюючи її суворий вигляд новими, більш життєрадісними фарбами. Більш 150 тисяч таких островів і острівців налічується біля узбережжя Норвегії. Норвежці називають їх «calw» («діти»). І справді, дивлячись на їх округлі, обточені морем і мокрі від хвиль і бризок купола, можна подумати, що це спини граються у воді дитинчат якихось казкових морських звірів.

У кожному протоці мандрівника чекають нові, не схожі на вже побачені пейзажі. За різноманітністю видів і яскравості вражень узбережжі Норвегії не знає собі рівних. І не випадково цю невелику країну відвідує в рік чотири мільйони туристів, які приїжджають часом навіть з інших континентів, щоб побачити своїми глзами величну красу північних фіордів.